МОТУ́ЗКА, КИ,
Моту́зка, ки, ж. Веревка, тонкая бичевка. Зачепила собі мотузкою за шию (глечик) да й понесла топить. Рудч. Ск. I. 18. Ум. Мотузочка.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 449.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
МОТУ́ЗНИК, КА, →← МОТУ́ЗИТИ, ЖУ, ВИШ,